16 Бер

Дитячий церебральний параліч – причини і форми. Лікування та реабілітація ДЦП.

Дитячий церебральний параліч – причини і форми. Лікування та реабілітація ДЦП.

Дитячий Церебральний Параліч – це широке поняття, яке охоплює кілька різних комплексів симптомів, що мають схожі прояви і причини виникнення:

  • розвиваються в перинатальному періоді (буквальний переклад: «близько пологів», тобто порушення виникають до, під час або після пологів);
  • пов’язані з органічним ушкодженням структур головного та/або спинного мозку;
  • найчастіше характеризуються порушеннями довільної м’язової і рухової активності, але також можуть страждати координація рухів, зір, слух, мова і психіка;
  • є хронічними і непрогрессирующими;

Існує поняття «помилкової прогресії», коли по мірі зростання хворої дитини спостерігається посилення стану. Це пов’язано з тим, що мозок росте, розвиваються його функції і стають явними приховані напередодні патологічні зміни в його тканинах. Причиною помилкової прогресії також можуть бути вторинні ускладнення: крововиливи, інсульти, епілепсія або важке соматичне захворювання, наркоз і т. д.

  • не передаються по спадку, не є заразними;
  • піддаються реабілітації, яка дозволяє значно покращити якість життя хворої людини і соціалізувати його в більшій чи меншій мірі.

Ортопедичні наслідки ДЦП

У багатьох випадках ортопедичні ускладнення ДЦП є первинними по відношенню до порушень рухової активності, і, усунувши їх, можна в буквальному сенсі поставити дитину на ноги. Найбільше значення в патогенезі наслідків даного типу мають дистрофічні процеси скелетної мускулатури, які призводять до формування грубої рубцевої тканини з множинними контрактурами і в подальшому до деформації довколишнього суглоба та кісток. Це не тільки викликає порушення руху, але також обумовлює стійкий больовий синдром і формує анталгічні (вимушені) пози у хворих. М’язові контрактури ще більше обмежують і без того затруднену здатність до руху, тому лікування ортопедичних наслідків ДЦП займають особливе місце в загальному процесі відновлення хворого.

Інші наслідки ДЦП

Симптоматика при даному порушенні може бути дуже різною: від ледь помітної до повної інвалідизації. Залежить це від ступеня ураження ДЦП. Крім вищезазначених симптомів можуть спостерігатись також такі характерні ознаки захворювання:

  • патологічний м’язовий тонус;
  • неконтрольовані руху;
  • затримка психічного розвитку;
  • судоми;
  • порушення мови, слуху, зору;
  • труднощі з ковтанням;
  • порушення актів дефекації і сечовипускання;
  • емоційні проблеми.

Фактори ризику і причини ДЦП

Основна причина ДЦП – загибель або порок розвитку якої-небудь ділянки головного мозку, що виникли в ранньому віці або до моменту народження. Всього виділяють більше 100 чинників, які можуть призвести до патологій ДЦП у новонародженої, їх об’єднують у три великі групи, пов’язані з:

  1. Перебігом вагітності;
  2. Моментом пологів;
  3. Періодом адаптації дитини до зовнішньої середовищі в перші 4 тижні життя (в деяких джерелах цей період подовжують до 2 років).

За статистикою, від 40 до 50% всіх дітей із ДЦП були народжені передчасно. Недоношені малюки особливо уразливі, так як народжуються з недорозвиненими органами і системами, що підвищує ризик пошкодження мозку від гіпоксії (кисневого голодування). На частку асфіксії в момент пологів припадає не більше 10% всіх випадків, і більшого значення для розвитку захворювання має прихована інфекція у матері, головним чином через її токсичний вплив на мозок плоду. Інші розповсюджені фактори ризику:

  • великий плід;
  • неправильне передлежання;
  • вузький таз матері;
  • передчасне відшарування плаценти;
  • резус конфлікт;
  • стрімкі пологи;
  • медикаментозна стимуляція пологів;
  • прискорення пологової діяльності з допомогою проколу навколоплідного міхура.

Після народження малюка існують наступні ймовірні причини поразки ЦНС:

  • тяжкі інфекції (менінгіт, енцефаліт, гостра герпетична інфекція);
  • отруєння (свинець), травми голови;
  • інциденти, що призводять до гіпоксії мозку (утоплення, закупорка дихальних шляхів шматочками їжі, сторонніми предметами).

Не можна не відзначити, що всі фактори ризику не є абсолютними, і більшій частині з них можна запобігти або мінімізувати їх шкідливй вплив на здоров’я дитини.

Види/типи ДЦП

Залежно від зони ураження головного мозку та характерних проявів існує наступна класифікація (за Семеновою К. А.):

  1. Спастична диплегія – найбільш поширена форма, в загальній статистиці 40-80%. Спостерігається ураження відділів мозку, відповідальних за рухову активність кінцівок, що призводить до повної або часткової паралізації ніг (більшою мірою) і рук.
  2. Подвійна геміплегія виражається найбільш тяжкими проявами. При цій формі вражені великі півкулі мозку або тотально весь орган. Клінічно спостерігається ригідність м’язів кінцівок, діти не можуть тримати голову, стояти, сидіти.
  3. Гемипаретична форма. Уражена одна з півкуль ГМ з корковими та підкорковими структурами, що відповідають за рухову активність. Страждає одна із сторін тіла (геміпарез кінцівок), перехресна по відношенню до хворого півкулі.
  4. Гіперкінетична форма (до 25% хворих). Вражені підкіркові структури. Виражається в гіперкінезах – мимовільних рухах, характерне посилення симптоматики при стомленні, хвилюванні. Дана форма ДЦП в чистому вигляді зустрічається відносно рідко, частіше в поєднанні із спастичною диплегією.
  5. Атонически-астатичними форма виникає при ураженні мозочка. Більше всього страждає координація рухів і почуття рівноваги, спостерігається атонія м’язів.

Лікування Дитячого Церебрального Паралічу

Лікування даної патології є довічним багатовимірним процесом, спрямованим на підтримку і відновлення функцій, які були порушені внаслідок хвороби. Та й взагалі саме поняття «лікування» тут не є найкращим, оскільки захворювання не піддається повному лікуванню, прогноз повністю залежить від форми. Інваліди ДЦП у багатьох випадках здатні до нормального життя в соціумі.

У дитячому віці, особливо до 8 років, батькам потрібно докласти максимум зусиль, щоб реабілітувати дитину. Це пов’язано з тим, що мозок активно розвивається і виконання якихось втрачених або порушених функцій можуть взяти на себе здорові відділи. Чим раніше буде розпочато лікування та реабілітація ДЦП, тим успішніше буде цей процес.

Лікування ДЦП має переважно симптоматичний характер і фокусується на тому, щоб максимально розвинути доступні для конкретної дитини рухові навички. Терапія повинна ґрунтуватися на таких принципах:

  • Ранній початок. В ідеалі – постановка діагнозу та початок лікування ще в пологовому будинку.
  • Етапність. Де лікують ДЦП? Етапи, де надається спеціалізована медична допомога, включають: пологовий будинок, стаціонар, санаторій, будинок дитини, дитсадок, школа, інтернат, медичні центри.
  • Спадкоємність.
  • Комплексність і безперервність. Всі разом, а також зусилля батьків, що мають забезпечити максимальний відновно-корекційний ефект, який передбачає розвиток у хворої дитини не тільки рухових, але також мовних, комунікативних та інтелектуальних навичок.

Лікування, яке повинно проводитися при ДЦП:

  • Масаж
  • Фізіотерапія
  • ЛФК
  • Бобат-терапія
  • Метод Войта
  • Застосування допоміжних пристроїв (вертикалізатор, ортези і т. д.)
  • Заняття з логопедом і психологом.
  • При необхідності також проводиться медикаментозне та хірургічне лікування.

Поширеність ДЦП

На сьогоднішній момент ДЦП займає провідне місце в структурі хронічних хвороб дитячого віку. За світовою статистикою число хворих цим захворюванням дітей становить 1,7-7 на 1000 здорових. В деяких країнах цей показник дуже високий, наприклад, за даними Франції на 1966 рік він становив 8 осіб. Збільшення числа хворих пов’язують не тільки з погіршенням екології, але також з прогресом у перинатальної та неонатальної медицини. Сьогодні успішно виходжують немовлят, народжених недоношеними, у тому числі з вагою 500 грамів, як відомо, саме недоношеність є одним з основних факторів ризику з ДЦП.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *